ЯПОНСЬКИЙ
НАРОД І МЕЧ
Японський меч (Ніхонто) завжди викликав здивування й страх у людей усього світу.
Безумовно, він є зброєю, але, у той же час, меч завжди був інструментом
духовної підтримки для японського народу. Із цієї причини Ніхонто в ряді
випадків обожнювався й ставав об'єктом поклоніння в синтоїстських храмах. Крім
того, він одержав охоронний статус у буддизмі, де він шанувався як священний
меч, що захищає від хвороб, викликаних прокльоном. Часом меч ставав магічною
зброєю для заподіяння шкоди людині. До наших днів збереглося чимало розповідей,
що розкривають самі різні аспекти культури, пов'язані з Ніхонто.
Навіть у наші дні в повсякденних розмовах ми, часом чуємо цікаві
висловлення з вуст звичайних людей, пов'язані з культурою меча: "сорі га
аванай", що означає "не ладити з ким небудь", " мото-но
сая-ні осаматта", що означає "залагодити сварку", "сеппа-цуматте"
- "бути загнаним у кут", "синоги-о кедзутте" - "люто
боротися" і т.д.
Ці широко розповсюджені вирази походять від назв різних частин японського
меча. Цей факт показує, наскільки тісно традиційна військова культура пов'язана
із сучасним життям у Японії, незважаючи на те, що ми зазвичай не звертаємо на
це уваги.
Коли обговорюємо або розглядаємо Ніхонто, ми згадуємо про наших предків і
можемо навіть уявити собі діалоги, якими обмінювалися воїни і їх соратники.
Багато часу минуло із днів Другої світової війни. Ми надзвичайно вдячні
прихильникам Ніхонто, за їхні зусилля у вивченні класичних методів кування
клинків. Сьогодні ми бачимо сучасних майстрів-зброярів, що піднімаються, чиї
творіння можуть зрівнятися з роботами зброярів періоду Камакура (1185-1333). Ми
часто зустрічаємо мечі, клинки яких були покриті гравіруванням. Ці зображення
не є простою декорацією. Часом з області канавки (хи, тоі) видаляється
значна кількість металу, так що меч стає більше збалансованим, і його легше
використовувати. Використання меча меншої ваги дає перевагу в бої. Кращий меч
той, котрий міцний, гострий і легкий. У випадку розрізування мечем, канавка на
клинку дозволяє зробити рану більш широкою, що не дає мечу застрявати в ній при
ударі.
Більше того, гравірування, зроблені в період Нових мечів (Синто, 1596 -
1781), включають зображення сосон, бамбука, сливи, вишні-сакура або навіть
коропа, що піднімається нагору по водоспаду. За винятком цих зображень, більша
частина гравірувань на клинках мечів так чи інакше пов'язано з езотеричним
буддизмом: обличчя Будд і бодхисаттв, санскритські письмена, дракони курикара та
саммая-гата і т. д. Бодхисаттви Фудо-Мео й Айдзен-мео мають грізні вирази обличчя,
і обоє тримають у руках мечі й мотузки. Інші бодхисаттви зазвичай зображуються,
сидячими на п'єдесталі, що декорований листками лотоса, і тримають квіти лотоса
в руках. Для тих, же хто слідує шляхом езотеричного буддизму, існують
зображення докко (залізного ціпка) і санко (ваджра в виді тризубця), які є
культовими предметами, та використовуваними в служінні.
Коли воїн вступав у битву, він ризикував життям. І ніщо не давало йому
більшої впевненості, ніж стати під захист того або іншого буддійського або
синтоїстського божества, у яке воїн вірив найбільше. Тому цілком природно, що
воїни покривали свої мечі зображеннями могутніх богів. Зброярі теж, як правило,
розділяли ті ж релігійні почуття, що й самураї, і тому молилися, щоб той меч,
що вони викували й у який вклали все своє серце й всю свою душу, забезпечив
безпеку й успіх у бої для свого власника.
Таким чином, на основі гравірування, що має релігійну природу й прикрашає
японські мечі, ми можемо стверджувати про існування тісного зв'язку між вірою
самураїв у синтоїстскі й буддійські божества, езотеричним буддизмом і
військовою наукою.
Наприклад, існує меч, що вважається національним надбанням і, як говорять,
що належав Дайнанко (Кусуноки Масасиге, помер в 1336г). Він називається Бидзен-но
куні Осафуне-дзю кагеміцу або Корю кагеміцу.
На його клинку є рельєфні гравірування – з однієї сторони зображений дракон
курикара, а з іншого боку - санскритські знаки.
Курикара являє собою дракона, що обвиває меч, і складається з головних
божеств езотеричного буддизму секти Сингон Дайніті Нерай (Махавайрочана),
Фудо-Мео та морського дракона Курикара-Рюо, які єдині тілом і духом і
обплітають меч справедливості зі злісними обличчями.
Санскритський текст із іншої сторони читається як "канман". Ще в
древній Індії існував звичай символічно виражати за допомогою санскритського
знака який-небудь об'єкт.
Однак у цьому одному знаку завжди сховане складне значення. "Кан"
тут означає " Фудо-Мео", а "канман" - два останніх знаки з
"істинного слова" (сингон; тут заклинання дзюмон) Фудо-Мео на
санскриті:
Но-маку-сан-ман-да-ба-са-ра-да-сэн-да-ма-ка-ро-ся-да-со-ва-та-я-ун-та-ра-та-кан-ман
".
В історії Японії Кусуноки Масасиге вважається видатним знатоком військової
науки. Меч "Корю кагемицу" свідчить про те, що він вірив в
езотеричний буддизм і Фудо-мео.
Коли ми обсуджуємо або розглядаємо японські мечі, нас охоплює ностальгія по
своїм предкам, і ми відчуваємо, що ведемо бесіду з військовими князями та
воїнами минулого.
Дуже радісно, що сьогодні, через стільки часу після закінчення Другої
світової війни виробники мечів з усією серйозністю займаються вивченням древніх
мечів в ім'я їхнього відновлення, і що нині експерти-зброярі суперничають із
майстрами періоду Камакура, завдяки своєму терпінню та копіткій праці. Особливо
разючий вихід уперед молодих майстрів. Період воєн був часом дозрівання чудових
зброярів, але й у наші дні післявоєнного миру створюються прекрасні мечі.